Співчуваю усім тим, хто не прийшов сьогодні до університету.. Це ви даремно! Так, Камілло та Лєро?))
Дівчата (УР5 та УА5)! Допоможіть побачити світ першому випуску нашої університетської газети!
Ось яке прохання:
у коментарях до цього запису залиште декілька речень з приводу проходження практики (щось приблизно до того, як ми з вами висловлювалися на круглому столі)
Чекатиму!)
Дівчата (УР5 та УА5)! Допоможіть побачити світ першому випуску нашої університетської газети!
Ось яке прохання:
у коментарях до цього запису залиште декілька речень з приводу проходження практики (щось приблизно до того, як ми з вами висловлювалися на круглому столі)
Чекатиму!)
Молодець, так тримати.
ОтветитьУдалитьПереглядала ваші конспекти - цікаво. Але чи не забирає підготовка презентацій до кожного уроку час, що варто витратити на звичайне обмірковування, пошук внутрішньої рівноваги? Ви ж знаєте, що презетація - це не запорука успішного уроку. Іноді дошка і крейда ефективніші, а природній діалог з учнями, ігрові ситуації без технічної підтримки також успішні. Використайте останній тиждень собі на користь!
Дякую!
ОтветитьУдалитьЯ не люблю презентації, вони мене дратують.. я більше думаю про те, коли мені натиснути кнопочку, ніж про важливіші деталі.
Але в нас з вчителем була домовленість про це, про підготовку презентацій до уроків.
Зараз вже ситуація змінилася, можу "диктувати свої умови", тому жодного слайдика не очікується)
Української мовою коментар писати чи російською?? )))
ОтветитьУдалитьДорогие наши последователи!!!
ОтветитьУдалитьПрактика - это очень интересная страница вашей студенческой жизни, даже, скорее, отдельная глава.
Не передать словами те чувства, когда видишь заинтересованные взгляды, когда общаешься с детьми, когда начинаешь к ним привыкать и понимать их.
И вот сейчас эта глава заканчивается, и я не знаю, как на последнем уроке не разрыдаться.
Не относитесь к практике как к "НАДО", отнеситесь к практике как к "Творчеству".
Если на 2, 3 и даже на 4 курсе я, честно, работала для оценки, то сейчас мне совершенно все равно что будет стоять в зачетке.
Для себя я отработала практику на 96 баллов.
Как говорит моя подружка "с детьми я духовно развиваюсь". Во время добросовестного прохождения этого испытания вы это действительно почувствуете!!! Ведь наша жизнь - это вечное развитие. Дети не дадут вам стоять на месте, вы всегда будете двигаться и к чему-то стремиться.
Удачи Вам, дорогие!
Вы достойны только лучшего.
"Если получилось в школе, то получится везде" )))
Як ми завди чекаємо такого ставлення і розуміння. Співчуваю тим, хто так цього і не зміг відчути.
УдалитьВи знаєте, ми теж училися і проводили пробні уроки і виховні заняття, я не пам'ятаю оцінок, а відчуття від підготовки, від виношеного і зробленого, від спілкування з учнями пам'ятаю добре. Нам не так часто ставили 5, 3-4 для наших викладачів у педучилищі були норма, в університеті я вже працювала, тому оцінки ставили життя.
Оцінка за практику - це не стільки сума балів, скілька наша рекомендація вас як молодих спеціалістів. А найважливішою характеристикою молодого спеціаліста є небайдужість, прагнення постійно вчитися, висока відповідальність. Це важко вимірюється, але дуже легко визначається є чи немає.
Ви все правильно розумієте, більше б таких студентів-практикантів.
Спасибо, Людочка!!!!
ОтветитьУдалитьЛюда молодец! провела классный час мастерски - на высоком уровне!
ОтветитьУдалитьа з приводу консультації на укр.кафедрі - так - шкода, що хтось не зміг прийти.
сподіваюсь побачитись ще з усіма!
Эхх..
ОтветитьУдалитьПрактика....Чарующее слово, при прохождении практики неважно какой, понимаешь многие вещи совсем по-другому.
Я никогда не была хорошей студенткой в плане учебы, а отличницей так тем более, но на практике как-будто в голове что то перемкнуло. Знаете как бывает идешь идешь и тут "бах" как будто тебя инопланетяне украли.
За время практики, которая длится уже второй месяц я поняла что сессия, ГОСы, экзамены, курсовые....все это цветочки..Вот только на практики я почувствовала что я могу, на что я способна, и как это приятно когда 27 пар глаз смотрят на тебя и ждут от тебя каждый чего то своего!
Столько всего произошло за время прохождения практики что обо всем и не напишешь, и ранние подъемы к первому уроку, вроде тяжело, но понимаешь что надо, и писание конспектов до 4-5 утра, спать хочется, но знаешь что дети тебя ждут и пишешь!
Без нервных срывов тоже не обошлось, но все что не делается все к лучшему, то что нас не убивает делает нас сильнее, вот они золотые слова, которые можно применить к нам!
Идешь когда со школы хочется кому-то позвонить, или пожаловаться или посмеяться вместе...
Дети...они такие сложные душевно....им по 12-13 лет, а в голове такие мысли...
Я чувствую себя настоящей украинкой..Уже сейчас мысли в голове сложены так, что думаю по - украински....
Практика подходит медленно к концу...не знаю как меня оценят в школе, а потом и в институте....я заслужила на хорошую оценку, отпахала так что сама не ожидала от себя(лично мое мнение).
Если бы кто то почувствовал что у меня сейчас в душе когда я это пишу то понял бы что я счастлива....
Хочется поблагодарить мою учительницу в гимназии №8 Атрохову Евгению Владиславовну, не смотря на то, что я оценку я еще не знаю, все равно огромное ей спасибо...
P/S/Не для газеты, нужно после практики, после конференции, сесть где нибудь посидеть и поделиться в неофициальной обстановке, своими впечатлениями!.Правда хочется всех послушать, повспоминать и посмеяться.
Каміло, а можна від вас декілька рядочків в газету і українською? Ми ж не даремно вас виховували, що ви аж думати почали українською. Не соромтеся, а українську у вигляді тексту. слава Богу, у нашому університеті розуміються усі, навіть ті, що не говорять і на слух не розуміють.
УдалитьА читачі газети також непроти посміятися.
Правильно сказала)))
ОтветитьУдалитьНа предыдущих курсах я тоже относилась к практике как к тому, что "это ради оценки", нежели иначе. Сейчас же я понимаю, что это важно...очень важно... Не смотря на то, что практика моя превратилась в работу, на то, что дети выдают периодически перлы (вот один из них: "Почему Вы не плачете? Мы когда доводим учителей, они часто плачут. Вы тоже должны плакать"), я всё равно к ним успела привязаться...И я попробую сделать из них нормальных людей, любящих и уважающих не только себя, но и окружающих их родителей, одноклассников, учителей. Людей, заинтересованных не только компьютерами, но и саморазвитием...
Так что цель поставлена) Теперь медленно (как маленький ребёнок делает свои первые шаги) мы уверенно идём к её осуществлению...
Дівчата, ви стаєте дорослими? Нарешті, збулося! Будьте небайдужими - так ви зможете отримувати радість від того, що робите...
ОтветитьУдалитьце те, що ми маємо винести з університету!!!
Удалитьголовне не перегоріти й триматися такого стилю поведінки все життя)))
Практика...цікава річ...напевно, лише на п'ятому курсі можна зрозуміти наскільки це необхідно студентам які вчаться на філологічному факультеті , хто збирається пов'язати своє життя зі школою. Протягом місяця я проводила уроки української мови і літератури в 8 класі і за цей час дуже полюбила його і отримала багато задоволення від роботи з ними.Спочатку тобі страшно, тобі здається що ти не впораєшся, а потім якось простіше стає...головне завоювати увагу дітей, а далі все просто))Під час практики замислюватися про оцінку яку тобі поставлять не доводиться...тут думаєш лише про те, що тобі приготувати для дітей, як тобі їх зацікавити...
ОтветитьУдалитьБезперечно, важливим для кожного студента-практиканта в школі залишається питання, чи буде з нього гідний педагог?! Саме від вчителя залежить, з якими знаннями підуть зі школи учні.
Свєто, правда у нас цікаво?
УдалитьПрактика.
ОтветитьУдалитьЗнаєте,мабуть, це найнеоднозначніша річ...Мій клас зайвий різ показав мені, що життя не ділиться на чорне та біле. Хуліган - добрий хлопець з родинними проблемами, самовпевнений нахаба - талановитий та цікавий, скромна дівчина з тихим голосом - майстер прозових творів. Один не по роках мудрий підліток сказав:"Коли б батьки знали усе, через що проходять їх діти поза стінами дома, вони б ніколи не говорили,що ми не самостійні."
Так, вчителі ділилися методичною мудрістю, технологіями проведення, що зробило мене як спеціалісті краще, але більше я ціную саме психологічні та моральні уроки цієї практики.
Вчителі й майбутні вчителі, почніть з себе. Категоричності, моральної слабкості та малодушності не місце у школі.
Я лише починаю розуміти цей шкільний світ, але, вибачте за банальність, учні теж навчили мене, як сестру,дочку,дружину,матір.
Це і є найдивовижнішим - те, як змінюється твоє ставлення до школи після практики.
Плекайте!)
Цитую: "Категоричності, моральній слабкості та малодушності не місце у школі. Майбутні вчителі, почніть з себе". Так, хочеться, щоб ваш заклик почуло як можна більше студентів.
УдалитьА ще віримо, що у багатьох після практики зміниться ставлення і до навчання в університеті! (Але небагато того дива).
Студентка-практикантка
ОтветитьУдалитьУ клас зайшла соромлячись
Урок вела красніючи
Неначе в перший раз
І почерком красивим
Оцінки виводила
Бо перед ней був перший
ЇЇ десятий клас
Так і в мене, а,мабуть, і в кожного. Йдеш на практику і не знаєш, що тебе очікує. Які учні...Якій клас... Як тебе сприймуть... Спочатку трошки страшно, але це до першого уроку. А потім вони вже такими рідними стають! І до уроків готуєшся з натхненням. І засмучуєшся коли вони поводять себе неналежним чином. Це ображає, бо ти готувався, старався, а вони... Учні бачать, що засмутили тебе, підходять та вибачаються. І ти одразу їх пробачаєш. По-перше тому. що їм не байдуже, а по-друге тому, що ти розумієш-вони ще діти. Так, саме діти! Дуже різні, зі своїми особливостями. Хтось кращий але ні хто не гірший.
Вчителювання- це дуже відповідальна та велика праця! Щоб бути гарним вчителем, потрібно багато чого вміти. Бо якщо вчитель тільки вчитель-це нудно. Не даремно про вчителя кажуть, що він і швець, і жнець, і на дуді грець. Потрібно буди всебічно розвиненою людиною. А найголовніше- необхідно любити дітей!
Лєро, як прикро, що такі відчуття собі подарували не всі. Дехто вибрав тактику "відбути, якось перебути". От їм і поділитися немає чим. І вчителі в один голос скаржаться, де ви таких "ніяких" узяли. Тому дівчата помиляйтеся, трохи страждайте, але будьте справжніми, щирими. В очах має бути не переляк, коли ви на керівника дивитесь, а бажання стати кращим, навіть якщо сьогодні щось не вдалося. Але теплота, людяність, внутрішнє прагнення і звичайно вміння знаходити контакт (навіть коли страшно) - це велика сила.
УдалитьМи віримо, що ваші публікації потроху зроблять свою справу і з кожним роком у нас буде більше практикантів, з якими буде цікаво, як працюватимуть сумлінно і завзято, бо така в них людська природа.
Співчуваю тим, хто себе на практиці загубив.
Вітаю тих, хто ці тижні провів з користю!!! ЦІкаво і насичено.
Є речі, які в пам'яті людини залишаються на все життя (не в деталях, а у відчуттях). Зберігайте ці теплі спогади - як ви ставали вчителькою.