Конфлікт поколінь ще ніхто подолати не зміг! «Эх, если б молодость знала, если б старость могла». А щодо читання, то, справді, є твори, які читаєш у школі - один раз і на все життя. Я не можу уявити, що я зараз сяду й перечитаю "Тореодори з Васюківки" або "Джейн Ейр", та навіть "Ночь нежна" (читала українською "Ніч лагідна"). Не отримаю я зараз того задоволення, як колись у 10, 11, 13. Можу прочитати з професійною метою. Читала в голос "Тореодорів" дитині, щоб запалити інтерес, а далі вона вже мені. Але те справжнє читацьке задоволення відчути вдруге? Кожному твору свій час. Так і з шкільною програмою, якщо у школі не прочитав, то дуже рідко хто класику читає в молодому віці (зрілому може). Тому й доводиться майже силоміць приучати до прекрасного. Як на мене, то краще твори на уроках читати, ніж обговорювати те, що не прочитали. Не можна заміняти знайомство з твором на знайомство з чужою думкою про твір. А от обсяг читання (домашнього також) - питання не розв'язане.
Правда, бувають поодинокі винятки, коли в дорослому віці, читаєш те, що не зміг у дитинстві. У нашому дитинстві ми ходили в бібліотеку і записувалися у чергу, щоб отрмати книжку, коли її хтось прочитає. У педучилищі в мене був курс "Дитяча література", і ми з чоловіком прочитали і "Незнайку", і "Віні-Пуха", і багато того, що в дитинстві недочитали. Я читала, бо треба було, а чоловік - для задоволення. Але потім нам легко було з читанням дочки, ми знали все, що вона має прочитати вчасно. Про "Чудакова М. Не для взрослых. Полка первая" я вже писала, знайшла її не так давно й пораділа. Якби батьки більше дабали про те, що читає дитина у 8-12 років, то проблеми з класичною літературою в нас би були значно менше. Бо той, хто привчений читати, спокійно порузуміється і змістом, і з обсягом.
либо плохо учат, либо молодежь такая
ОтветитьУдалитьКонфлікт поколінь ще ніхто подолати не зміг!
ОтветитьУдалить«Эх, если б молодость знала, если б старость могла».
А щодо читання, то, справді, є твори, які читаєш у школі - один раз і на все життя. Я не можу уявити, що я зараз сяду й перечитаю "Тореодори з Васюківки" або "Джейн Ейр", та навіть "Ночь нежна" (читала українською "Ніч лагідна"). Не отримаю я зараз того задоволення, як колись у 10, 11, 13. Можу прочитати з професійною метою. Читала в голос "Тореодорів" дитині, щоб запалити інтерес, а далі вона вже мені. Але те справжнє читацьке задоволення відчути вдруге?
Кожному твору свій час. Так і з шкільною програмою, якщо у школі не прочитав, то дуже рідко хто класику читає в молодому віці (зрілому може). Тому й доводиться майже силоміць приучати до прекрасного. Як на мене, то краще твори на уроках читати, ніж обговорювати те, що не прочитали. Не можна заміняти знайомство з твором на знайомство з чужою думкою про твір. А от обсяг читання (домашнього також) - питання не розв'язане.
Правда, бувають поодинокі винятки, коли в дорослому віці, читаєш те, що не зміг у дитинстві. У нашому дитинстві ми ходили в бібліотеку і записувалися у чергу, щоб отрмати книжку, коли її хтось прочитає. У педучилищі в мене був курс "Дитяча література", і ми з чоловіком прочитали і "Незнайку", і "Віні-Пуха", і багато того, що в дитинстві недочитали. Я читала, бо треба було, а чоловік - для задоволення. Але потім нам легко було з читанням дочки, ми знали все, що вона має прочитати вчасно.
Про "Чудакова М. Не для взрослых. Полка первая" я вже писала, знайшла її не так давно й пораділа. Якби батьки більше дабали про те, що читає дитина у 8-12 років, то проблеми з класичною літературою в нас би були значно менше. Бо той, хто привчений читати, спокійно порузуміється і змістом, і з обсягом.
Дякую, за підняту проблему.